* * * |
Садок. Пани. Московська мова... Веселі жарти, крики, сміх... Майовий день. Квітки і трави. Весна навколо і у всіх. І нагло пісня України, Смутні слова Старовини За панським садом затужили, Як тужить вітер восени. То, може, наймичка-селянка, Крізь тин набачившись панів, Пішла і пісню заспівала, І душу втілила у спів. І був то плач, благання, крики, Немов хтось бігав, бився, звав, І тяжко плакав над труною, І руки з розпачу ламав. Немов зруйнованого краю З могили скорбний дух устав І від розпуки і безсилля, Закривши очі, заридав. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . І довго наймичка тужила, Та заспівали щось пани, І їхня пісня заглушила Кривавий плач Старовини. |