Від упорядника |  Новини |  Зміст |  Стежки |  Подяка    Є.Маланюк
L’ART POÉTIQUE*
Не жар ліричних малярій,
Не платонічні очі Музи,—
Скінчився вік ваш, кустарі,
Під рокоти космічних музик!

І над безоднями глибин
Стихії шалом біснуватим —
Єдино Конструктивний Чин
Поможе нам опанувати.


Не Піфії сліпий екстаз,
Не вундеркіндство і арена,
Ні! Математика проста —
Прозорим променем Рентгена.

Талан — ліричне джерело.
То ж — не поет, хто лиш невпинно
Дзюркоче про добро і зло.
Поет — мотор! Поет — турбіна!


Поет — механік людських мас,
Динамо-майстер, будівничий.
Повстань майбутнього сурмач,
Що конструює День над Ніччю.

Він з пекла й грому димних міст,
В яких пульсує електричність,
Поемою будує міст
Туди — у недосяжну вічність.


Серед самумів, серед злив
Екстрактами могутніх формул
Він — неустанний хімік слів —
Планує витривалу форму.

Сталево пружиться рука —
І впевнено, з опори рими,
Ось вірш, як стріл, необоримий —
Зростає аркою рядка.
5.VІ.1924