ЛИСТКАМИ ВІТЕР КОТИТЬ |
Листками вітер котить І кидає в болото; Стежками попід гаєм Бездомний сум блукає. Обходить перелоги, Рахує панські стоги, Обходить хлопські ниви І плаче, нещасливий. Там лан — як полонина, Там стерні — як щетина, Там скирти — наче вежі, А тут лиш межі, межі. Там збіжжя — гей те злото, А тут саме болото, І кров, і поту ріки — І так навіки-віки! Високо понад гаєм Буйний орел літає, Голодний зайчик скаче — Над полем смуток плаче. |