ПОМЕЖИ НАМИ |
Помежи нами море синє Шумить бездонне, По нім, як лодка, думка лине І в хвилях тоне; Над ним, як мева, жаль літає І біла туга — Була мойому серцю раєм, Не буде друга! Була для серця мого раєм, Рожевим квітом, Що десь далеко процвітає За нашим світом; Над тим буденним світом сірим В чудовім краю — Тому так дуже, так без міри Її кохаю! І хоч ніколи, ах, ніколи До того краю Ні по неволі, ні по волі Не завітаю І не стріну та й не побачу, Даремна воля — Тим більше люблю, чим більше трачу, Така вже доля! . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Помежи нами море синє Шумить бездонне, По нім, як лодка, думка лине І в хвилях тоне. Над ним, як мева, жаль літає І біла туга — Була моєму серцю раєм, Не буде друга. |