Від упорядника |  Новини |  Зміст |  Стежки |  Подяка    Б.Кравців
* * *
Цілують серце промені останні,
І тихне відгомін пташиних трелів.
Хтось душу, мов тятиву, випнув — стрелив
Й полинув день тобі стрілою в дані.

Я сам... Корюся самоті нежданій,
Павук нитки снує по синій стелі...
А десь в німому божевіллі скелі,
Що вмерло сонце, згасло в океані!

А там у далі думають тополі.
У серці небо ясне і безкрає
І мудрість ночі таємниче дише...

І хтось простий сопілкою у полі
Дзвінке срібло піснями розсипає —
А я різблю свої сонети в тиші.