Від упорядника |  Новини |  Зміст |  Стежки |  Подяка    Б.Кравців
* * *
Червоних мурів цямрини чотири —
І в глибі двору в’язнів чорне коло
Повзе, снується кроком в’ялим кволо —
І йдуть горою і дощі, і шквирі.

І тільки часом, як в огнянім вирі
Зринає ранком сонця світле чоло,
Та крайчик мурів іскриться навколо
Й палають вікна, мов рубіни щирі.

То видно: довгим рядом на екрані
Навсонячного муру йдуть без впину,
Кудись правцюють тіні тих, що в колі.

Хвилину йдуть, тремтять у мряці ранній,
І вже в куті, схиливши чола, спину,
Зіходять в нетрі мороку поволі.