Від упорядника |  Новини |  Зміст |  Стежки |  Подяка    Д.Загул
ПАМ’ЯТІ ДРУГА
(В п’яту річницю смерті В.Кобилянського)
Втіхи ні крихти,—
а скільки терпінь!..
Душа до одчаю самотня...
Ти тільки сон,
перебіжна тінь...

Ти тільки тінь скорботна.

А хто розкаже?
Хто розповість
Про все, що в душі наболіло?
І втіха гість.
і смуток гість...

Прийшов і піде несміло.

Стоїш у задумі,
мов сонний ліс...
Стоїш і шумиш помалу.
Не треба зітхань!
Не треба сліз!
Не треба смутку, ні жалю.

Пролетить зима,
прошумить весна,
Пробіжить-одлетить і літо.
Осінь надійде,
осінь сумна —
без пахощів і без цвіту.

Прощайся з усім.
І з нею простись,—
і сам одійди супокійно!
Може, й вона заспіває колись
цю пісню твою,
цю елегію мрійну.
(1924)