Від упорядника |  Новини |  Зміст |  Стежки |  Подяка    Д.Загул
* * *
За непроглядною заслоною
Живуть такі, як я,—
А тут чужою, незнайомою
Сумує день і ніч
Сумна душа моя...

Я б’юся з тою перепоною
Вже сотні тисяч літ,—
Та думкою німою, нерухомою
Не можу вибитись
В потусторонній світ.

Чи хто руками міцно-сильними
Заслону зірве з царства дня?
Хто дасть мені зійтися з вільними,
З такими вільними,
Як був колись перед віками я?
(1919)