Від упорядника |  Новини |  Зміст |  Стежки |  Подяка    Д.Загул
* * *
Коли на долоню наклоню чоло,
То все привиджається рідне село.
І стежечка кожда і кождий куточок,
Хатинка старенька і темний садочок.
Де серце, не знаючи злиднів, жило.

Он там моє щастя безжурне цвіло,—
Над чистим потоком вільшина схилилась,
Самітна смерічка на лан задивилась;
Під нею веселе бурлить джерело...
Лиш там. тільки там моє щастя було.