Від упорядника | Новини | Зміст | Стежки | Подяка | А.Волинська |
* * * |
Прощай, пресвітла радосте моя. Тих сліз, яких немає, не осушуй! Нічних сузір’їв вічні письмена проваляться в мою порожню душу. Нічого, окрім пустки, в ній нема. Зернини не зосталось — на насіння. Стримить одне холодне отупіння до звичного поденщини ярма. Сама я не своя... і нічия... Не знаєш, хто зробив мене такою? Вернись мені журбою і жагою, Вернись мені і спрагою, й снагою, Вернись мені хоч чорною бідою, Неодболіла радосте моя! |